У с. Водички церковно-приходська школа з дворічним навчанням була відкрита 1870 року. Приміщення школи було біля церкви на старій половині села (за малим ставком). Згодом навчання проводилося три роки.

                Основні предмети навчання - читання, писання, арифметика (додавання та віднімання, пізніше ввели ділення та множення). Обов'язковим предметом в церковно-приходській школі був Закон Божий. Навчав дітей священик (піп), а згодом його грамотні дорослі діти. В школі навчалися діти заможних селян. Біднота наукам не належала.

               Діти селян читали українською мовою та старослов'янською (церковні книги друкувалися старослов'янською мовою). Писали діти на чорних дощечках грифелем. Написане стирали ганчіркою і знову продовжували розв'язувати приклади чи писати речення.

                Відомо, що Водичківська громада ще в XVIII столітті обирала старосту із числа грамотних заможних селян. Так, відомо, що першим старостою був Критик Ясь, який володів грамотою, писав селянам довідки і завіряв печаткою громади. До нього ходили селяни, діти яких служили в царській армії, і він писав їм листи. Мабуть, церковно-приходська школа проіснувала до 1925 року.

           У 1925 році восени було відкрито у селі початкову школу. Діти навчалися в приміщенні маєтку пана Залевського (північна частина будинку, другий поверх). Першим директором (завідуючим) був Гуртовенко. Директор навчав учнів 2-4 класів, його дружина 1-3 класи.Розкладу уроків не було. Щоденно, в кінці уроків, повідомляли, які уроки будуть завтра та в якому порядку.

                   До 1935 року учнів опитували в кінці уроків. Спочатку учитель пояснював новий матеріал, а на закріплення проходило опитування. Якщо вчитель десь допустив помилку чи не акцентував при поясненні матеріалу основу уроку, він зупиняв закріплення і знову починав пояснення вдруге. Дуже важко було з підручниками. Вони знаходилися в школі, в класі. Читали учні в класі вголос, по черзі. Порядок був такий: пояснення вчителя, читання підручника, опитування учнів біля дошки. Зошити економили. В косу лінійку - зошит для каліграфії (писання, точніше, списування з підручника). В клітинку був зошит для математики. Зошити з каліграфії та математики вчителі перевіряли та ставили оцінку.

                   У 1934-1935 роках у продажу були підручники. їх продавали на 4-х, 3-х учнів один. Діти бігали один до одного за підручниками з арифметики, щоб розв'язувати приклади, чи за підручниками з каліграфії, щоб переписати текст, за читанкою, щоб гарно і виразно прочитати статтю. Восени 1928 року в с. Водички було відкрито перший колгоспний університет мистецтв і семирічна школа.

                      Першим директором школи і університету був Вавренюк Іван Захарович. Та вже взимку до школи прийшов новий директор - Чекерда Іван Захарович із с. Іванківці. У початкових класах були такі предмети: читання, писання, арифметика, співи. Кожної суботи діти не вчилися, а співали революційних пісень („Ми ковалі", „Варшав'янка" та інші). Співали діти 1-4 класів (разом). В 5-7 класах вивчали українську мову, російську літературу (читання), українську літературу (читання), географію, історію феодалізму, фізику, хімію, математику (початки алгебри та геометрії). В старших класах було 5 уроків, у молодших - три уроки. Першим піонервожатим у школі був Свідерський Яків Васильович - комсомолець. До 1930 року діти, що закінчували церковно-приходську школу, продовжували навчання в с. Юхимівці, де в той час була відкрита семирічна школа (Відомо, що в Юхимівцях навчався Римар Дмитро Матвієвич - перший сільський вчитель, Андрущук Федір Тимофієвич - перший сільський медфельдшер). Чекерда 1.3. у 1932 році і до війни працював зав райвно Чорноострівського району. Кирилюк Володимир Іванович - директор семирічної школи з 1932 року по 1941 рік. Під час окупації села німцями школа працювала. Цибульський - директор школи (1944-1946 рр.). Забутько М.Р. - директор середньої школи (1974-1997 рр.). Починок Н.І. - директор школи з 1997 року.